Жителька Хмельниччини звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні племінника – військовослужбовця, який загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області.

Встановлення цього факту їй необхідне для оформлення одноразової грошової виплати відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Заявниця пояснила, що мати племінника померла, а батько був позбавлений батьківських прав, тож з 2010 року вона була його офіційним опікуном. До мобілізації до Збройних сил України вони проживали разом за однією адресою. Під час проходження військової служби племінник надсилав їй кошти на банківську картку, дбав про неї як про рідну матір.

Заяву розглядав Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області. На його думку, у справі немає доказів, що племінник за життя надавав допомогу, яка була б для заявниці постійним та основним джерелом засобів до існування. До того ж вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з працездатним чоловіком, має повнолітніх дітей, з якими пов`язана спільним побутом. Відтак у задоволенні заяви відмовив.

Жінка оскаржила це рішення до апеляційного суду з проханням його скасувати та задовольнити її заяву.

Однак апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Він зазначив, що заявниця є повнолітньою, працездатною, не працює, отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи, має чоловіка та повнолітніх дочку і сина, які одержують доходи і проживають разом з нею.

Колегія суддів констатувала, що доводи апелянтки та досліджені у місцевому суді докази не підтверджують того, що фінансова допомога племінника була її основним і постійним джерелом засобів до існування, а також що він виконував обов’язок щодо її утримання.

З мотивами постанови апеляційного суду у справі № 676/4750/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.