Херсонський апеляційний суд розглянув цивільну справу за позовом юридичної особи про визнання інформації недостовірною, її спростування та відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням негативного допису в мережі Інтернет (Telegram).

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачка, яка раніше перебувала з ним у трудових відносинах, поширила інформацію, що, на його думку, не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію підприємства. Внаслідок цього, за твердженням позивача, було завдано репутаційної шкоди та втрачено ділові зв’язки.

Херсонський міський суд Херсонської області відмовив у задоволенні позову повністю. Суд встановив, що позивач надав лише скріншот допису, який не містить ідентифікаційних даних автора, дати та часу публікації. На момент розгляду справи всі дописи в групі були видалені. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сам факт попередньої роботи відповідачки в ПП не є доказом її авторства. Позивач не скористався правом на забезпечення доказів (ст. 116 ЦПК України) та не довів належними та допустимими доказами обставини, на які посилався (ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

На думку позивача, неподання відео до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (не був впевнений у технічній можливості подання відеодоказу через систему «Електронний суд», відключення електроенергії, відсутність процесуальної активності відповідача).

Суд апеляційної інстанції підтвердив, що:

• Позивач не довів належними доказами авторство відповідача щодо спірного допису. Скріншот не є достатнім доказом ідентифікації автора в мережі Інтернет (п. 9, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
• Новий доказ (відеозапис) не може бути прийнятий. Підстави, наведені позивачем, суд визнав неповажними. Відповідно до ч. 8 ст. 83, ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, не подані до суду першої інстанції без поважних причин, що об’єктивно не залежали від особи, апеляційним судом не приймаються. Позивач сам вважав раніше надані скріншоти достатніми та подав заяву про розгляд справи без його участі.
• Суд першої інстанції не порушив принцип змагальності та диспозитивності (ст. 12, 13 ЦПК України). Відсутність процесуальної активності відповідача не створює для позивача автоматичного права подавати нові докази в апеляції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 13.04.2026 заочне рішення  Херсонського міського суду Херсонської області від 03.03.2026 залишено без змін.

Справа № 489/3488/25.

Херсонський апеляційний суд